Береговий судак на річці Десна

Прогноз погоди показував хоч і прохолодні, але погожі і сонячні дні. Вирішено було проглянути вловисті місця на річці Десна. Якраз почалася нерестова заборона, човен зачохлений, ловити можна тільки у вказаних в витягах місцях з берега, але в цьому є свої переваги і недоліки. Найбільшою перевагою на мою думку є те, що в цей час рибалка набуває максимально спортивно-трудового характеру, і щоб спіймати рибку, треба її добре пошукати).

В плані ревізія декількох точок, як з більш-менш спокійною течією, так і з справжніми "деснянскими" бистринами, коли груз в 24-30гр течія не дає опустити на дно і зносить як пушинку. 

Для того щоб встигнути на ранній кльов, виїзд як звичайно, дуже ранній - в 6.30 вже на першій точці.

  

Особливістю цього місця є невеличка ділянка з дуже вираженою зворотньою течією, яка виникла, я так думаю, по причині багатьох затоплених дерев - на дні - "ліс", обриви один за одним, краще в таких місцях використовувати техаську оснастку. Груз - куля 16 грам для цієї локації підходить добре, так як "обратка" "гасить" основну силу течії і ця вага дає нормально працювати оснастці.  Переміщуючись по березі, обловлював перспективні місця, але на жаль результату ніякого не принесло. 

Треба переміщуватися далі. Переїзд на наступне місце - обривистий берег до 2 метрів, купа нависаючих і затоплених дерев, де часто різні представники лускатих "звивають собі кубла", мінімум підходів до рівня води - майже весь час приходиться ловити з обриву, і у випадку, якщо "влетить" щось серйозне, витягти на берег його буде ой як проблематично.

 

Тут течія значно сильніша, прийшлось використовувати більші грузи. Але і це не врятувало від декількох обривів приманок. В цьому місці також по нулям повністю без покльовок.

Знову без змотування спінінга "на коня" і переїзд на наступну локацію.

В цьому місці річка робить U-подібний згин, на виході по течії утворилася піщана коса, що значно гальмує швидкість течії і направляє фарватер точно по центру, а також створює виражену область зворотньої течії з своїм фарватером. Тобто, при дальньому закиді можна зачепити аж 2 бровки. 

Течія на "обратці", хоч і невелика, але відчутна, дно чисте - можна використовувати розбірні грузи - чебурашки від 14 грамів. І от на одній з проводок, на 2 бровці відчуваю вльот, підсічка! - на тому кінці щось є :), але настільки серйозне, щоб серце забилося частіше.  Підтягуючи до берега бачу смугасту спину - є, 400 грамова "вагітна" окуниха спокусилася на "морквяний" 2.8 дюймовий віброхвіст однієї з відомих японських фірм:

Швиденько фото і назад у воду, бо пузо таке, що от-от прийдеться приймати пологи :), і якщо не поспішити, то приймеш їх прямо на березі :).

Подальші "простукування" цього місця більше покльовок не принесли, і вирішено було спускатися трохи нижче до точки де фарватер з максимальною швидкістю зміщується ближче до берега. Тут вже треба використовувати більш "дорослі" грузи від 22 грам, так як до 20 течія навіть не дає опуститися на дно. 

На одній з проводок класичним джигом 24-грамовим "чебуратором", на межі переходу максимальної сили течії в прибережну бровку відчуваю виражений "ТУК", підсічка! і подальший відчутний опір. Відчуваючи щось більш серйозне на тому кінці шнура, потихеньку підтягую улов з настроєним фрікціоном, плюс течія вносить свої "5 копійок". Показалась спина - судак. Ближче, ближче до берега - є! Як виявилось пізніше, рівно 1-кілограмовий ікластик спокусився на темно-зелений їстівний віброхвіст відомої японської фірми.

Ну, такого вже і не гріх взяти для кулінарних потреб.

І все, на цьому роздача закінчилася, ще година ревізії перспективних місць, яка принесла 2 невиразних покльовки, вирішено було "змотувати вудки".

Дякую тобі, Десна!